«Слово, моя ти єдиная зброє,
Станеш ти кращим мечем на катів».
Леся Українка
Щоосені українці з нетерпінням очікують на День української писемності та мови, який об’єднує людей навколо рідного слова й дарує нагоду ще раз замислитися над його значенням у нашому житті.
Мова — це не просто засіб спілкування. У ній живуть історія народу, його культура, традиції, думки й почуття. Саме завдяки мові ми зберігаємо пам’ять про минуле, передаємо знання наступним поколінням і творимо майбутнє.
«Мова пам’ятає все. Вона усуває час, воднораз зливаючи в своєму горнилі живі голоси десятків поколінь» — Оксана Забужко.
Історія нашого слова починається дуже давно. У IX столітті брати Кирило і Мефодій заклали основи слов’янської писемності, а в Києві з її допомогою почали створювати книги, записувати закони й літописи. Серед тих, хто зберіг для нас слово предків, особливе місце посідає Нестор Літописець, монах Києво-Печерського монастиря. Його ім’я традиційно пов’язують із літописанням, а найвідоміша праця, яку йому приписують, — «Повість минулих літ».
«Велика є користь від книг» — ці слова, пов’язані з Нестором Літописцем, звучать крізь віки. І вони не лише про знання. Вони про пам’ять, про збереження досвіду й мудрості попередніх поколінь. Адже без записаного слова народ ризикує втратити частину своєї історії.
Саме тому День української писемності та мови пов’язаний із вшануванням пам’яті преподобного Нестора Літописця. Свято було запроваджене Указом Президента України від 6 листопада 1997 року № 1241/97. До 2023 року його відзначали 9 листопада, а після переходу Православної церкви України на новоюліанський календар дату перенесли на 27 жовтня.
Століття минали, а слово жило. У 1581 році в Острозі вийшла друком Острозька Біблія — перше повне друковане видання Біблії церковнослов’янською мовою, підготовлене й надруковане Іваном Федоровим. У 1798 році Іван Котляревський видав «Енеїду», і жива народна мова впевнено зазвучала в українській літературі. А в 1840 році Тарас Шевченко подарував світові «Кобзар» і надав українському слову нової сили. Його рядки «На сторожі коло їх поставлю слово» стали символом незламності рідної мови. Після Шевченка вже неможливо було заперечувати, що українська мова здатна передавати найглибші почуття, думки й переживання, звучати велично й проникливо в поезії.
Але український шлях — це шлях через мовні заборони. Валуєвський циркуляр 1863-го, Емський указ 1876 року — спроба знищити те, що неможливо знищити. Коли заборонили друкувати українські книжки й ставити п’єси рідною мовою, а українське слово опинилося під забороною навіть на театральній сцені — мова перейшла в підпілля. Вона продовжувала жити в народних піснях, що лунали на вечорницях, у казках, які бабусі розповідали онукам, і в молитвах, що тихо шепотіли перед образами.
Були й періоди піднесення: у 1920-х роках українська мова й культура переживали розквіт. Однак уже в 1930-х роках радянські репресії обірвали життя багатьох талановитих митців «Розстріляного відродження». Та навіть після жорстоких переслідувань українське слово вистояло й продовжило жити.
У 1991 році Україна здобула незалежність, а в 1996 році Конституція закріпила українську мову як державну. Іван Огієнко, учений, який присвятив своє життя рідному слову, писав: «Мова — це наша національна ознака, в мові — наша культура, сутність нашої свідомості». Можливо, саме тому українську мову століттями намагалися витіснити й заборонити, адже вона зберігала нашу національну самобутність.
Особливо влучно значення мови для долі українського народу передають слова Ліни Костенко: «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову». У цих словах — нагадування про те, наскільки важливо берегти рідне слово, адже воно є невіддільною частиною нашої національної ідентичності.
Сьогодні слово єднає Україну так само як і століття тому, а може, навіть міцніше. Війна показала: мова — це не лише правила граматики, а й відчуття єдності, спосіб бути поруч одне з одним навіть на відстані. Сергій Жадан у промові 2022 року, виголошеній під час отримання Премії миру німецької книготорговельної асоціації, зазначив: «Війна, безперечно, змінює мову, її архітектуру, поле її функціонування». І це справді так. Ми читаємо новини, спілкуємося з волонтерами, звертаємося до захисників і захисниць — і дедалі частіше робимо це українською. Вона звучить у наших розмовах, повідомленнях, книжках і піснях, допомагає висловити біль, підтримати одне одного й зберегти відчуття спільності.
Є й традиції, які об’єднують нас навколо рідного слова. Від 2000 року Українське радіо щороку проводить Всеукраїнський радіодиктант національної єдності. Цьогоріч його пишуть 27 жовтня, у День української писемності та мови. Автором тексту став письменник і ветеран війни Артур Дронь, а читатимуть його вчитель Артур Пройдаков і співачка та волонтерка Даша Астаф’єва. Диктант транслюватимуть на «Українському радіо», «Радіо Культура», телеканалі «Суспільне Культура» та в застосунку «Дія». Торік на перевірку надійшло понад 11 тисяч робіт.
Також 27 жовтня стартує Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика, до якого можуть долучитися й студенти нашого коледжу.
Запрошуємо перевірити, наскільки уважно Ви прочитали статтю. Вікторина складається з дев’яти запитань, до кожного подано три варіанти відповіді, правильний лише один. Усі відповіді можна знайти в тексті, тож підказка завжди поруч. Рахуйте свої правильні відповіді. Бажаємо успіху!
1. Якого дня тепер відзначають День української писемності та мови?
А) 9 листопада Б) 27 жовтня В) 21 лютого
2. Пам'ять якого літописця вшановують у цей день?
А) Нестора Б) Івана Федорова В) Григорія Сковороди
3. Яка книга належить Несторові Літописцю?
А) «Слово о полку Ігоревім» Б) «Руська правда» В) «Повість минулих літ»
4. Хто створив першу слов'янську абетку в IX столітті?
А) Кирило і Мефодій Б) Ярослав Мудрий і Володимир Мономах В) Іван Котляревський і Тарас Шевченко
5. Кому належать рядки «Слово, моя ти єдиная зброє, станеш ти кращим мечем на катів»?
А) Ліні Костенко Б) Лесі Українці В) Василю Симоненку
6. Який документ 1876 року заборонив друкувати книжки українською мовою та ставити українські вистави?
А) Валуєвський циркуляр Б) Емський указ В) Конституція України
7. Яка збірка Тараса Шевченка вийшла 1840 року?
А) «Кобзар» Б) «Енеїда» В) «Захар Беркут»
8. Кому належать слова «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову»?
А) Ліні Костенко Б) Олесю Гончару В) Василю Стусу
9. Хто автор тексту Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності 2026 року?
А) Оксана Забужко Б) Сергій Жадан В) Артур Дронь
Бібліотекар Ірина Полусмяк
