«Миротворці ООН є єдиними у своєму роді: вони єдині військові у світі, які відряджаються на службу не для того, щоб вести війну, а для того, щоб підтримувати мир»
Кофі Аннан (7-й Генеральний секретар ООН,
лауреат Нобелівської премії миру).
Щороку 15 липня Україна вшановує своїх миротворців – військовослужбовців, які зі зброєю в руках захищали не лише інтереси власної держави, а й мир, безпеку та людське життя далеко за її межами.
Це свято встановлено Постановою Верховної Ради України від 21 травня 2013 року № 292-VII як знак поваги до мужності, професіоналізму та самопожертви українських військових, які брали участь у міжнародних операціях із підтримання миру.
Дату цього свята обрали невипадково. Саме 15 липня 1992 року розпочалася історія української миротворчої місії. На прохання Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй два літаки з 42 військовослужбовцями Збройних Сил України вирушили до Боснії. З цього дня український прапор став символом надії для людей, які жили серед війни.
«Коли світ поринає у темряву міжетнічної чи громадянської ворожнечі, миротворці стають єдиним містком між повним знищенням і надією на відновлення. Вони носять зброю не для нападу, а для того, щоб закон і людяність мали силу»
Барак Обама (44-й президент США)
Минуло понад три десятиліття. За цей час близько 45 тисяч військовослужбовців Збройних Сил взяли участь у більш ніж 27 міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки у різних регіонах планети, із яких 55 загинули.
Кожна миротворча місія мала власну історію, власні випробування та власних героїв. На Балканах українські військові патрулювали зони розмежування, забезпечували безпечне проходження гуманітарних колон, розміновували дороги й населені пункти. Українські сапери заслужили міжнародне визнання завдяки своїй майстерності та відвазі.
В Африці українські льотчики та екіпажі вертольотів евакуйовували мирних жителів, доставляли гуманітарні вантажі, здійснювали повітряне спостереження за режимом припинення вогню. Вони працювали у виснажливій спеці, в умовах постійної небезпеки та ризику для життя.
У 2003–2008 роках український миротворчий контингент виконував одну з наймасштабніших місій в Іраку. Наші військові охороняли стратегічні об'єкти, проводили розмінування територій, забезпечували безпеку місцевого населення. Особливою сторінкою стала багаторічна служба українських військових у складі миротворчих сил KFOR у Косово.
Та миротворчість ніколи не була легкою службою. За право дарувати іншим народам шанс на мир українські військові нерідко платили найвищу ціну – власним життям.
Трагічними сторінками історії стали втрати українських миротворців у колишній Югославії, країнах Африки та Іраку. У 2000 році в Ефіопії було збито вертоліт, унаслідок чого загинули українські пілоти. У січні 2005 року в Іраку сталася трагедія з транспортним літаком Іл-76, яка назавжди залишилася болючим спогадом для українського війська.
«Благословенні миротворці, бо вони синами Божими назвуться»
Євангеліє від Матвія 5:9
Кожне ім'я загиблого миротворця назавжди вписане до Книги пам'яті України. За кожним із цих імен – людська доля, родина, нездійснені мрії та приклад безмежної відданості військовому обов'язку.
Українські миротворці довели, що справжня сила полягає не лише у володінні зброєю, а й у здатності захищати життя, підтримувати справедливість і нести відповідальність за майбутнє.
Коли у 2014 році росія розпочала збройну агресію проти України, тисячі колишніх миротворців стали на захист рідної землі. Вони вже знали справжню ціну війни, адже бачили її руйнівні наслідки в інших країнах. Тепер вони боронили власні домівки, свої родини та незалежність України.
Сьогодні, в умовах повномасштабної війни, досвід українських миротворців набув особливого значення. Україна відстоює не лише свою свободу, а й принципи міжнародного права, миру та людської гідності — ті цінності, які наші військові багато років допомагали захищати в різних куточках світу.
День українських миротворців – це день глибокої вдячності всім, хто носив блакитний шолом ООН і з гордістю представляв Україну у світі. Це день шани мужності, професіоналізму, честі та вірності військовій присязі. І водночас це день скорботної пам'яті про тих, хто не повернувся додому. Їхній подвиг не має строку давності. Вони залишаються у строю нашої пам'яті, нашої історії та нашої вдячності.
Пам'ятаймо: мир не народжується сам по собі. Його виборюють люди, готові стати між війною і людським життям.
Вічна пам'ять полеглим. Низький уклін всім, хто брав участь у миротворчих операціях, й особливо тим, хто сьогодні на передовій зупиняє окупантів, наближає мир, спокій та перемогу України.
Честь і слава українським миротворцям!
Бібліотекар Ірина Полусмяк
