25 лютого 2025 року відзначаємо 154 річницю від дня народження Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач) – геніальної доньки українського народу.
Цього ж дня відзначається День української жінки, також відомий як День українки. Це свято неофіційне. Його започаткували у 2023 році як альтернативу радянському 8 березня, щоб вшанувати силу, незалежність і внесок українок у розвиток суспільства. Дата вибрана на честь дня народження Лесі Українки (25 лютого 1871 року) — видатної поетеси, письменниці та громадської діячки, яка стала символом незламності українського духу.
Сильна духом людина – це людина, яка точно знає, в чому сенс її життя, а також не розмінюючись на дрібниці, йде до чітко поставленої мети, досягаючи мрії й одночасно допомагаючи людям, які її оточують, заряджають інших власним оптимізмом.
Леся Українка – незламна, мужня та стійка донька українського народу, для якої найбільшою любов’ю була рідна земля – Україна. Попри тяжку недугу, що змушувала її лікуватися в інших країнах, думками й серцем вона завжди залишалася вдома.
Наділена великим поетичним талантом, Леся Українка з натхненням описувала красу рідної природи – величні ліси, блакитні озера. Проте вона ніколи не була лише співцем природи – у всьому бачила людину, її радощі й страждання, боротьбу і надії.
Передусім Леся Українка була поетом-громадянином і вважала своїм обов’язком служіння народу. З дитинства Леся глибоко переживала безправність і підневільне становище українців сприймаючи це як особисту трагедію. Згодом відчувала несправедливість утисків української культури. Вона бачила, як забороняли українську мову, як зневажали народ і з юних років вирішила боротися за свою країну словом.
Ніжна, але сильна духом, пройнята прометеївським вогнем любові до людей, Леся Українка стала неперевершеним поетом боротьби, поетом-патріотом. Саме тому Лесю Українку називають дочкою Прометея, бо саме вона перейняла від Тараса Шевченка й понесла далі естафету правди, добра, людяності.
Мотиви патріотизму тісно переплітаються з життям Лесі Українки, її мрією бачити свій народ щасливим. Як присяга боротьбі за майбутнє звучать слова поетеси:
Тяжкий твій спадок, батьку Прометею,
Та я, дочка твоя, прийму його.
Леся Українка була справжньою патріоткою, яка боролася за права українського народу через свою творчість. Вона віддано любила Україну, вболівала за її долю та мріяла про незалежність. Її патріотизм проявлявся у всьому:
-
Любов до рідної мови
Леся Українка свідомо писала українською в той час, коли царська влада намагалася її заборонити. Вона боролася за розвиток української літератури, навіть коли це було небезпечно.
-
Боротьба за свободу України
Вона була політично активною, підтримувала ідею незалежності України, дружила з революціонерами та народниками. Її твори пронизані духом боротьби проти гноблення.
-
Критика тиранії та поневолення
Леся Українка у своїх драмах та поезії показувала боротьбу народу за волю. Наприклад, у поемі «Давня казка» вона засуджує тиранію, а у драмі «Бояриня» показує трагедію України під московським пануванням
-
Героїчна поезія
Вірші Лесі сповнені закликів до боротьби та незламності. Вона довела, що можна бути воїном навіть без зброї – словом і духом.
Вражає те, що ця незламна жінка, попри нестерпний фізичний біль, невтомною творчою працею сприяла пробудженню національної свідомості українського народу задля його визволення з-під російського гніту, при цьому засуджуючи пасивність і бездіяльність земляків, бо, вважала, що «терпіть кайдани – то всесвітський сором, забуть їх, не розбивши, гірший стид». Прикро, що ці слова актуальні й сьогодні. Вони знову й знову нагадують українцям про власну гідність і героїзм, які є запорукою омріяної вільної України.
Життєва позиція Лесі Українки – боротися до останнього – є яскравим прикладом для наступних поколінь, для тих, хто зневірився чи шукає вихід у складних життєвих ситуаціях. Своїм життям і творчістю вона довела: головне – не здаватися, не опускати рук.
У крилатих рядках «Contra sрem sрero» («Без надії сподіваюсь») вона лаконічно передала стійкість, незалежність, тверду віру в перемогу перш за все над собою:
Так! Я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!
«Ні! я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає» – промовляє до нас Леся Українка. Ці слова стали пророчими для поетеси в боротьбі за любов, за життя. Для нас, сучасників, вони є усвідомленням того, наскільки Леся Українка випереджала час і тоді, і тепер! Сьогодні весь український народ мужньо і незламно стоїть у боротьбі за свою ідентичність, свободу, за рідну Україну!
Бібліотекар Ірина Полусмяк
