«Зараз ми стоїмо перед обличчям катастрофи планетарного масштабу...
Але ще не пізно діяти».
Девід Аттенборо
День Землі у 2026 році, як міжнародна екологічна акція, відзначається 22 квітня. Це день для привернення уваги до екологічних проблем, прибирання, озеленення та свідомого споживання. Саме 22 квітня в різних куточках земної кулі небайдужі до екологічних проблем люди проводять різні яскраві й корисні заходи, спрямовані на те, щоб у світі стало більше чистоти та відповідальності.
Засновником Дня Землі вважається Джон Стерлінг Мортон, який запропонував у 1872 році призначити щорічний день, присвячений озелененню навколишньої території. У 1882 році День Дерева був оголошений урядом Небраска офіційним святом штату, дата його припадала на 22 квітня. Через 100 років у 1970 році День Дерева був перейменований у День Землі та став проводитися по всій території США. Вже через рік у США було створено державне агентство з охорони навколишнього середовища, яке сьогодні діє досить активно і має тісні контакти з державними структурами багатьох країн, в тому числі й в Україні.
Міжнародним свято було оголошено в 1990 році.
Сьогодні День Землі — день, який мав би бути про турботу, відновлення і вдячність планеті. Але у 2026 році він звучить інакше. Він звучить як тривога. Як попередження. Як крик…
Світ уже давно стоїть на межі глобальної екологічної катастрофи. Зміна клімату, виснаження ресурсів, зникнення видів — усе це не новини. Але війна в Україні показала ще одну страшну правду: екологію можна знищувати свідомо, швидко і масштабно. Тож сьогодні особливо варто наголосити на екоциді росії проти України та української землі, природи.
Ситуація катастрофічна:
- Понад 30 відсотків території України – заміновані.
- Майже третина лісів – постраждала від бойових дій та вибухів боєприпасів.
- Забруднюється атмосферне повітря та збільшується кількість парникових викидів.
- Руйнується ґрунтовий покрив.
- Комплексного негативного впливу зазнають водні ресурси.
- Гинуть тварини, зникають рослини.
- Збитки, завдані війною навколишньому середовищу – жахливі!
Війна в Україні вже спричинила масштабне забруднення повітря, води та ґрунтів. Пожежі, вибухи, руйнування інфраструктури — усе це залишає екологічні рани, які будуть боліти роками.
Багатьом може здаватися, що від впливу війни страждає тільки довкілля України, але це зовсім не так. Природа планети – це велика система із взаємозалежними елементами, тому великі зміни в одному з елементів з часом обов’язково призводить до змін у всій системі. Тож руйнівний вплив на природу не має кордонів і на цьому фоні глобальна екологічна криза лише загострюється. Світ уже переживає екстремальні погодні явища, втрату біорізноманіття і дефіцит води. Але події в Україні показують: до цього списку потрібно додати ще одну загрозу — екоцид як зброю війни.
6 червня 2023 рік. Херсонщина… З яким нестерпним болем ми згадуємо цю трагедію. ЇЇ називають однією з найбільших екологічних катастроф Європи XXI століття — підрив Каховської гідроелектростанції. За лічені години вода перетворилася на зброю.
Понад 80 населених пунктів опинилися в зоні лиха, тисячі будинків були зруйновані або пошкоджені, а близько 16 тисяч людей безпосередньо постраждали від затоплення. Вода підіймалася на кілька метрів, знищуючи все на своєму шляху — домівки, ферми, школи, життя.
Але найстрашніше почалося після того, як вода зійшла. Це була не просто повінь. Це була екологічна ланцюгова реакція. Каховське водосховище, яке десятиліттями забезпечувало південь України водою, фактично зникло — воно повністю спорожніло протягом двох тижнів. Разом із водою зникли цілі екосистеми.
- Загинули тисячі тонн риби — понад 11 тисяч тонн біоресурсів втрачено.
- Було знищено десятки рибних господарств.
- Затоплено ліси та природні заповідники.
- Забруднено ґрунти токсинами, паливом, відходами.
За оцінками ООН, понад 700 тисяч людей втратили доступ до безпечної питної води.
І це лише початок. Після зникнення водосховища почалася інша катастрофа — тиха і довготривала.
- Понад 500 тисяч гектарів сільськогосподарських земель залишилися без зрошення.
- Близько 30–40% аграрного потенціалу півдня фактично втрачено.
- Сотні фермерських господарств опинилися на межі зникнення.
Це не тимчасові проблеми. Це системне руйнування.
Ґрунти почали деградувати, зрошувальні системи перестали працювати, а клімат у регіоні вже змінюється. Південь України, який був житницею, ризикує перетворитися на посушливу територію. Екологи попереджають: наслідки будуть відчутні десятиліттями.
Це катастрофа, яка не має швидкого кінця. Вона не закінчилась разом із водою. Вона продовжується в кожному сухому полі, у кожній отруєній криниці…
Херсонщина була живою, квітучою й щедрою, але війна безжально її висушує, отруює і позбавляє майбутнього. Наш рідний край шматують і стирають з лиця землі методичними ударами. Сади й лани сьогодні – це не про врожай, це про понівечену душу української природи. Ворог намагається випалити саме коріння нашого буття, нищачи кожен клаптик родючої землі. Край садів перетворюється на архів руйнувань.
Пожежі, отруєння води та повітря – ці наслідки війни не просто змінюють та випалюють навколишнє середовище, вони вбивають десятки видів тварин та рослин.
Затоплення і подальше висихання територій знищили унікальні природні комплекси. Постраждали території, які мали охоронятися, а не гинути. Втрата навіть одного об’єкту природно-заповідного фонду – це трагедія, адже гинуть унікальні види тварин та рослин, руйнуються неповторні рельєфи, ґрунти, екосистеми, й відновити їх майже неможливо.
Біосферний заповідник Асканія-Нова — один із найстаріших степових заповідників Європи — опинився під загрозою деградації через зміну водного балансу. Це місце, де зберігалися унікальні степові екосистеми, яких майже не залишилося у світі.
Чорноморський біосферний заповідник Чорноморський біосферний заповідник — територія міжнародного значення — зазнав затоплення, забруднення і втрати середовищ існування для птахів, риб і рідкісних видів.
Національний природний парк Нижньодніпровський національний природний парк фактично опинився в епіцентрі катастрофи. Його плавні — складна жива система — були або змиті, або отруєні.
Це не «втрата частини природи», не просто екологічна проблема, а удар по майбутньому.
І тут важливо сказати прямо: світ знає про це і робить недостатньо.
Глобальна екологічна криза вже вийшла з-під контролю, а війна в Україні показала новий рівень загрози — коли природу знищують не випадково, а цілеспрямовано. І відповідальність за цей свідомий злочин лежить на росії. На державі, яка перетворює природу на інструмент війни. Яка знищує не лише міста, а й основу життя — воду, землю, екосистеми.
Сьогодні День Землі. Але це вже не про символічну турботу. Це про відповідальність. Про злочин. І про необхідність називати речі своїми іменами.
Екоцид перестав бути терміном із підручників. Він став реальністю. І на фоні цього говорити про «сортування сміття» як головне рішення — це самообман.
Бо якщо світ і далі буде удавати, що це «локальна війна» — наступною жертвою стане не окрема країна. А вся планета.
Бібліотекар Ірина Полусмяк
