Немає більшої сили, ніж та, що народжується з любові до рідної землі.
Іван Франко
В ці холодні січневі дні Україна відзначає річницю трагедії під Крутами. 29 січня український народ вшановує пам’ять Героїв Крут — юнаків, які у 1918 році стали на захист молодої Української Народної Республіки. Їхній подвиг став не просто епізодом історії, а моральним орієнтиром для наступних поколінь українців, символом жертовності, патріотизму й любові до Батьківщини.
Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року поблизу залізничної станції Крути на Чернігівщині. Тоді кількасот українських вояків — серед яких були студенти, гімназисти, курсанти та добровольці — протистояли значно переважаючим силам більшовицької армії, що наступала на Київ. Вони добре усвідомлювали нерівність сил, але свідомо зробили вибір — стати на захист української державності.
День помирав, як недобитий лебідь,
Ніч перейняла невимовний біль.
Здригались зорі в сполотнілім небі
І тихо падали в криваву заметіль.
Стогнали Крути і молився вітер,
Цілуючи скривавлені сліди:
Вас мало, діти, вас так мало, діти,
Супроти п’яної московської орди.
В пекучий сніг... Навзнак... Не на коліна.
Заплакав місяць в зоряну блакить.
Всі – як один... Кріпися, Україно,
Хоч їхня смерть вовік не відболить.
Ольга Яворська - Крути (1993)
Більшість учасників бою були зовсім юними — 16–20 років. Учорашні школярі й студенти, які ще мріяли про навчання, майбутню професію, особисте щастя, взяли до рук зброю, бо розуміли: без свободи держави не буде й особистого майбутнього. Їхній опір затримав наступ ворога та дав змогу українському уряду виграти час для укладення Брест-Литовського миру — міжнародного визнання УНР.
Особливо трагічною сторінкою стала доля полонених студентів, яких більшовики розстріляли. Перед смертю один із них почав співати «Ще не вмерла Україна», і цю пісню підхопили інші. Цей момент назавжди закарбувався в історичній пам’яті як приклад духовної сили й незламності. Подвиг Героїв Крут довгий час замовчувався радянською владою. Проте пам’ять не вдалося знищити.
Василь Стус писав: «Ми ще повернемось, бодай — в легенді, бодай — у пісні».
Так і сталося: Герої Крут повернулися в національну пам’ять. В незалежній Україні бій під Крутами став символом самопожертви заради свободи та нагадуванням про ціну державності. Сьогодні, в умовах нової боротьби за незалежність, історія Крут звучить особливо гостро й актуально.
Між героями 1918 року та сучасними захисниками України існує духовний зв’язок. І тоді, і тепер українці стають на захист своєї землі не за наказом, а за покликом серця. Герої Крут довели: навіть у меншості можна вистояти, якщо борешся за правду й свободу. Їхній подвиг живе доти, доки ми пам’ятаємо, говоримо правду й продовжуємо боротьбу за вільну Україну.
День пам’яті Героїв Крут — це не лише скорбота. Це день гідності, відповідальності та усвідомлення власної історії. Це нагадування, що незалежність не є даністю — вона виборюється й захищається. Пам’ятаючи юних героїв, ми вшановуємо не лише їхню жертву, а й утверджуємо цінності, за які вони загинули.
Вони загинули, але передали нам право пишатися їх вчинком, право бути готовим стати на захист своєї Батьківщини. А це найсвятіше і найвеличніше право, що може бути дароване людині. сьогодні саме той день, коли без жодних метафор та мітинговості, ми маємо сказати:
