«Героїв народжують не війни, героїв народжує любов до своєї землі»
Василь Стус
23 травня Україна відзначає День Героїв — день пам’яті, честі й вдячності всім, хто в різні епохи боровся за самостійну й соборну Україну.
Це не просто дата в календарі. Це день, коли серце країни б’ється голосніше. День, коли ми згадуємо тих, хто віддав життя, аби жила Україна, та тих, хто зараз виборюють нашу свободу, територіальну цілісність та право жити у вільній, незалежній державі.
Ідея створення цього свята виникла понад 85 років тому в середовищі українського визвольного руху. У квітні 1941 року на Другому Великому Зборі Організації Українських Націоналістів (ОУН) було ухвалено рішення щороку 23 травня вшановувати борців за самостійну соборну державу. Травень був обраний не випадково. Цей місяць став трагічним для українського самостійницького руху через загибель трьох його ключових лідерів:
- 3 травня 1924 року загадково загинув Микола Міхновський — ідеолог української державної самостійності, автор відомого маніфесту «Самостійна Україна».
- 25 травня 1926 року у Парижі від куль більшовицького агента Самуїла Шварцбарда загинув Симон Петлюра — Головний Отаман військ УНР.
- 23 травня 1938 року в Роттердамі внаслідок спецоперації радянських спецслужб (вибух пастки, організованої Павлом Судоплатовим) загинув полковник Армії УНР, засновник та перший голова Проводу ОУН Євген Коновалець.
«У вогні перетоплюється залізо в сталь, у боротьбі перетворюється народ у націю».
Євген Коновалець
Саме дата вбивства Коновальця 23 травня стала головним днем для вшанування всіх борців за волю України. У радянські часи свято відзначалося підпільно або в еміграції, але з відновленням незалежності України у 1991 році воно повернулося на рідну землю.
Нині свято не є офіційним, але традиція вшанування героїв 23 травня міцнішає. Особливо з 2014 року, відколи українці відстоюють територіальну цілісність та право на вільний вибір розвитку своєї держави у війні з російською федерацією, яка після анексії Криму та окупації частини Донбасу, у 2022 році розпочала повномасштабне вторгнення.
День Героїв унікальний тим, що він не обмежує шану однією епохою. Він об'єднує воїнів усіх часів, які тримали та тримають українське небо:
- Лицарі княжої доби, які захищали Русь-Україну від кочівників.
- Запорозькі козаки, які вибороли славу української зброї на віки наперед.
- Січові Стрільці та вояки армій УНР та УПА, які повстали проти імперського гніту у XX столітті.
- Герої Небесної Сотні, які віддали життя за європейський вибір на барикадах Майдану.
- Сучасні захисники та захисниці — воїни ЗСУ, Нацгвардії, прикордонники, добровольці, медики та волонтери, які прямо зараз відбивають російську агресію.
Україна пережила імперії, голодомори, репресії та війни — і вистояла. Бо завжди знаходилися ті, хто ставав між народом і темрявою.
«Українці – народ з великою історією, але не менш великою трагедією. Воля для нас – це не просто слово, це саме повітря, яким ми дихаємо»
Олександр Довженко
Українська історія написана не чорнилом — вона написана жертовністю. Кожне покоління мало своїх героїв. І кожне покоління платило страшну ціну за право бути українцями.
«Нам не страшні великі жертви, коли пахне воля»
Симон Петлюра
Ці слова болять і надихають одночасно. Свобода ніколи не була для українців подарунком, вона — виборювалася. Українські герої завжди чітко розуміли свою мету — самостійна, соборна та вільна держава. Вони залишили нам чіткі дороговкази, які є актуальними як ніколи.
«Коли поміж хлібом і свободою народ обирає хліб, він зрештою втрачає все, в тому числі і хліб. Якщо народ обирає свободу, він матиме хліб, вирощений ним самим і ніким не відібраний»
Степан Бендера
Сьогодні українці знову виборюють своє право на свободу, тож День Героїв — це свято всіх захисників України від російської орди. Всіх, хто жертвує своїм життям, здоров’ям, часом, незалежно від статусу, статі, віку заради щасливого майбутнього України, заради незалежної та успішної країни, заради її перемоги й миру. Україна – сильна Героями!
Треба пам’ятати й про героїзм цивільних, про тил, що тримає фронт. Це рятувальники ДСНС, які дістають людей з-під завалів після обстрілів; енергетики, які під кулями повертають світло в українські домівки; залізничники, вчителі та лікарі, які продовжують виконувати свій обов'язок попри повітряні тривоги та загрози. Це кожен українець, який своєю щоденною працею та донатами наближає спільну Перемогу.
День Героїв — це свято гордості, але водночас і день глибокого суму. На жаль, уже дванадцятий рік війни з російськими окупантами Україна щодня втрачає своїх найкращих синів і дочок, а пантеон героїв невпинно поповнюється новими іменами.
Ми схиляємо голови перед тими, хто повернувся з бою на щиті. Вони віддали найдорожче — своє життя, аби над нашими містами майорів синьо-жовтий прапор.
Українські герої довели всьому світові: свобода — це безумовна цінність. І поки нація пам’ятає своїх захисників, доти вона лишається непереможною.
Слава українським Героям усіх поколінь! Світла пам’ять героям полеглим! Герої не вмирають, доки жива пам’ять про них. Водночас ми безмежно вдячні живим героям — тим, хто продовжує боротьбу за нашу свободу, наше майбутнє і за незалежність України.
Честь і слава героям живим!
Поки б’ється українське серце — житиме Україна!
Слава Україні!
Бібліотекар Ірина Полусмяк
