«Він між нами живе, і пророче його слово горить не згасаючи».
Максим Рильський
9 вересня 1769 року в Полтаві народився Іван Петрович Котляревський — письменник, поет, драматург, культурний і громадський діяч, якого вважають фундатором української літератури та літературної мови. Його ім’я назавжди пов’язане з важливим етапом розвитку українського письменства, а поема «Енеїда» започаткувала цілу епоху в історії української літератури.
У 1798 році з’явилися друком перші три частини «Енеїди» — твору, якому судилося стати справжнім культурним проривом. Котляревський заговорив із читачем мовою, якою розмовляв український народ: живою, дотепною, яскравою, сповненою гумору, мудрості та любові до рідного краю.
Його заслуга полягала не лише у створенні визначного літературного твору. Котляревський довів, що українська мова має силу й багатство, здатні передати найрізноманітніші відтінки людського характеру, почуттів і життя. «Енеїда» стала своєрідним портретом України — її звичаїв, побуту, волелюбності та незламного характеру.
Микола Коцюбинський особливо влучно визначив історичну роль письменника, сказавши, що з його творів «занедбане й закинуте під сільську стріху слово, мов фенікс з попелу, воскресло знову… і голосно залунало по широких світах».
Іван Петрович Котляревський перший у нашій літературі взяв усе краще з книжної мови та поєднав це з багатствами народної мови. За це М. Рильський слушно назвав його Коперником українського слова. З уст героїв його видатних творів полилася багата, соковита і різнобарвна українська мова.
«Звернення І. Котляревського до живої народної мови — за тих конкретно – історичних обставин — було актом громадянської мужності, явищем винятково прогресивним», — писав Олесь Гончар. Він наголошував, що у часи тотальної русифікації та імперського тиску ХІХ століття рішення автора написати елітарний твір простою народною говіркою було не просто літературним експериментом, а сміливим політичним та патріотичним кроком (актом громадянської мужності).
Велике значення в розвитку культури рідного народу мала й театральна та драматургічна діяльність Котляревського. Письменник прагнув до утвердження життєвості, реалістичного напрямку в мистецтві, вважав театр одним із найдієвіших засобів виховання громадськості. Найвідоміші його драматургічні роботи – «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник».
Створюючи свої п’єси, Іван Котляревський першим серед, українських письменників наголосив невичерпні можливості художньої творчості, вказав на її провідне завдання – правдиво зображати народне життя, вірно служити народові.
Іван Франко підкреслював, що саме з приходом Котляревського українське письменство «приймає характер новочасної літератури», стає ближчим до реального життя та його потреб.
Особливе місце у творчості письменника посідає «Наталка Полтавка». У ній Котляревський створив образ української дівчини — щирої, працьовитої, гідної та здатної боротися за своє щастя.
П’єса стала одним із фундаментів українського театру й не сходить зі сцени вже понад два століття. Його герої сміються й сумують, закохуються й сперечаються, мріють про краще життя. Вони говорять живою українською мовою — тією мовою, яку письменник почув у народі й підніс до рівня великої літератури.
Тарас Шевченко також високо цінував свого попередника. У вірші «На вічну пам’ять Котляревському» він звертався до нього як до духовного батька українського письменства:
Ці слова виявилися пророчими. Іван Котляревський справді продовжує «панувати» — не владою, а силою слова.
Саме тому його можна назвати одним із тих, хто запалив сонце українського слова, світло якого продовжує освітлювати шлях української літератури. Воно пережило імперії, заборони й століття і зараз нагадує нам: українська культура не зникає під тиском, а стає ще сильнішою.
Сьогодні, коли Україна знову виборює своє право бути вільною та незалежною, слово Котляревського звучить особливо актуально. Його творчість живе разом із нами — на полі бою, у школах, коледжах та університетах, на сторінках книг і в щоденному спілкуванні мільйонів українців. Адже українське слово, як і століття тому, залишається важливою опорою нашої боротьби за свободу, національну гідність і збереження власної ідентичності.
У день народження Івана Котляревського варто не лише згадати ім’я великого письменника, а й відкрити його книги, перечитати сторінки «Енеїди», «Наталки Полтавки», почути живу українську мову — веселу, мудру, незламну.
Бо сьогодні українське слово — це не просто частина нашої культури. Це наша пам’ять, наша ідентичність і наша зброя проти забуття. І поки звучить українське слово — живе Україна.
Бібліотекар Ірина Полусмяк
