Є дні календаря, які позначені в серцях людей, у долях поколінь, у живій енергії молодості. Міжнародний день студентів — саме такий. Це не лише свято, а й нагадування про сміливість, свободу думки та нескорений дух молоді.
Студентство — найбільш яскравий період життя. Саме в ці роки людина вперше відчуває справжню незалежність, бере на себе відповідальність за вибір професії, шліфує характер, вчиться дружити по-справжньому, кохати до нестями, ночами готуватися до екзаменів і зранку з посмішкою йти до аудиторій. Це період, коли «людина нібито не літає… а крила має. А крила має!» — як писала Ліна Костенко. Це час, коли помилки не лякають, а відкриття надихають. Коли хочеться більше жити, більше мріяти, більше діяти.
Але Міжнародний день студентів має глибший зміст. Він бере початок із трагічних подій 1939 року, коли чеські студенти в Празі підняли голос проти нацизму і були жорстоко покарані.
Усе почалося з розгону поліцією і підрозділами СС мирної демонстрації з нагоди 21-ї річниці створення Чехословацької Республіки 28 жовтня 1939 року в Празі, під час якого був тяжко поранений студент медичного факультету Ян Оплетал. 11 листопада він помер. Його похорон, який проходив 15 листопада, перетворився у протест проти окупації, в якому взяли участь тисячі людей.
Наступного дня у Берліні відбулася нарада за участю Адольфа Гітлера, на якій було прийнято рішення закрити чеські вищі навчальні заклади «на три роки», хоча насправді вони відкрилися тільки після перемоги над нацизмом.
17 листопада відбулися масові арешти чеських студентів у Празі та інших університетських містах. 9 провідних представників студентських організацій було страчено в празьких в’язничних стінах, понад 1200 арештовано і наступного дня відправлено в Заксенгаузен. У гуртожитки вривалися солдати, чинили над студентами побиття, потім вивозили їх на околиці Праги, де насилля продовжилося, студентів було катовано.
На зборах 1941 року в Лондоні Міжнародна Рада Студентів прийняла заяву, в якій день 17 листопада в пам’ять про події в Чехії було оголошено Міжнародним днем студентів. Світ визнав: студентство — це сила, здатна змінювати хід історії. Відтоді цей день став символом мужності молоді, її прагнення до свободи, правди та гідності.
У наші дні День Студента позиціюється не як траурний день пам’яті, а як свято молодості, жаги до життя та великих звершень.
Сьогодні українські студенти продовжують цю традицію. Вони не просто навчаються — вони борються, допомагають, волонтерять, тримають освітній фронт. Хтось з ноутбуком у руках сидить в укритті і складає модулі. Хтось за тисячі кілометрів отримує диплом онлайн, але серцем залишається вдома. Хтось знаходить у собі сили щоб мріяти попри новини, що ранять. Українське студентство вкотре доводить: наша молодь — незламна і це доказ слів Михайла Грушевського: «Народ, який має молодь, — має майбутнє».
Студент — це завжди про майбутнє. Це той, хто має сміливість ставити запитання, які інші бояться навіть подумати. Хто вміє ризикувати, бо знає, що тільки ризик відкриває нові горизонти. Хто вірить у себе, навіть коли світ здається надто складним. Хто будує завтрашній день уже сьогодні.
Міжнародний день студентів — це нагода сказати кожному: «Ви — ті, хто творить історію!»
Кожна лекція, кожен проєкт, кожна ідея, кожен маленький успіх або навіть провал — це цеглинка у фундамент того майбутнього, яке постане з ваших мрій.
Нехай вас надихають слова Івана Багряного: «У кожної людини є своя зірка, і вона мусить її запалити».
Хай ваша зірка світить яскраво, а мрії ростуть швидше, ніж сумніви.
Хай сила молодості веде до великих звершень.
