«Я вірю і певний, що Україна, як держава, буде…
Бо ідею її ми носимо в серці».
Симон Петлюра
Наприкінці травня Україна вшановує пам’ять Симона Петлюри — людини, ім’я якої стало символом боротьби за державність, свободу та незламність українського духу. 22 травня виповнюється 147 років від дня його народження, а 25 травня — 100 років від трагічної загибелі Головного отамана військ і флоту Української Народної Республіки від руки московського агента у Парижі.
Минуло століття, але постать Симона Петлюри сьогодні звучить особливо актуально. Те, за що він боровся на початку XX століття — незалежність України, сильне українське військо, єдність нації та спротив російському імперіалізму — нині знову стало реальністю для мільйонів українців.
Симон Петлюра був не лише політиком чи військовим діячем. Він став уособленням української незламності. У найважчі роки Української революції 1917–1921 років саме Петлюра очолив боротьбу за українську державу, коли з усіх боків на молоду республіку наступали вороги.
«Найбільше право людини — це право бути вільною», — говорив Симон Петлюра.
Як Голова Директорії УНР, організатор українського війська та державний діяч він зробив усе можливе, аби Україна постала незалежною державою. У найскладніші часи Петлюра не скорився, не зламався і не відмовився від ідеї української самостійності.
У 1921 році Симон Петлюра був змушений залишити територію України. Проте він не зрікся своєї держави й до останнього дня продовжував дипломатичну та політичну боротьбу за незалежність УНР.
Симон Петлюра боровся не лише зброєю, а й словом. Він був журналістом, редактором, публіцистом, літературним критиком, організатором українських друкарень і видань. У часи жорстокої російської цензури Петлюра створював нелегальні друкарні, підтримував українську пресу та культуру.
«Без національної культури немає нації», — наголошував Петлюра.
Навіть в еміграції він не припинив інформаційної боротьби. У Парижі заснував журнали «Тризуб» і «Табор», які стали духовною та політичною зброєю українців за кордоном.
«Народе український! Твої визвольні змагання не загинули і не загинуть!» — писав Петлюра у зверненнях до співвітчизників.
Москва чудово розуміла силу його постаті. Саме тому радянські спецслужби роками переслідували Петлюру. Кремль чудово знав: поки живий Петлюра — жива ідея незалежної України.
25 травня 1926 року Симона Петлюру було вбито у Парижі. Його смерть стала болючим ударом для української еміграції, але водночас — моментом об’єднання українців у світі. Дипломат і державний діяч Олександр Шульгин згадував, що трагедія згуртувала розрізнені українські політичні сили.
Український поет і мислитель Євген Маланюк писав: «Петлюра був тією людиною, яка в добу хаосу уособлювала державну волю нації».
А історикиня Наталія Полонська-Василенко зазначала: «Петлюра був одним із тих небагатьох, хто до кінця залишився вірним українській державній ідеї».
Для українців він став символом спротиву. Для ворогів — «небезпечним націоналістом», якого боялися навіть після смерті. Саме тому радянська пропаганда десятиліттями створювала образ «петлюрівця» як «бандита», «контрреволюціонера» та «ворога народу». Як колись мазепинці, а згодом бандерівці, петлюрівці викликали у москви страх, бо були носіями головної загрози для імперії — української свободи.
У радянських енциклопедіях та підручниках «петлюрівщину» визначали як «буржуазно-націоналістичний рух». Участь у боротьбі за незалежність України ставала причиною переслідувань, заслань та репресій. Радянська влада цілеспрямовано намагалася стерти пам’ять про Симона Петлюру, дискредитувати його ім’я та посіяти ненависть до всього українського. Та правда виявилася сильнішою за пропаганду.
Сучасна Україна повернула його ім’я з небуття, й українці дедалі чіткіше усвідомлюють масштаб його постаті. Бо Петлюра — це не про минуле. Це про незламність. Про державу, за яку треба боротися. Про націю, яка вистояла попри всі спроби її знищити.
Петлюра був серед тих, хто ще на початку XX століття зрозумів головну істину: росія ніколи добровільно не змириться з незалежною Україною.
«московська демократія закінчується там, де починається українське питання», — попереджав Симон Петлюра.
Повномасштабна війна росії проти України ще раз довела правдивість цих слів. Сто років тому Петлюра застерігав світ про небезпеку російського імперіалізму — і сьогодні Україна платить надзвичайно високу ціну за право бути незалежною. Але, як і сто років тому, українці доводять усьому світу: їх неможливо зламати.
Вояки Армії УНР і сам Головний отаман носили на одностроях тризуб — символ української державності. Сьогодні цей знак є на формі сучасних українських захисників. Історична тяглість боротьби очевидна.
У 2017 році тризуб офіційно повернувся до нової військової символіки Збройних сил України. А 152-га окрема єгерська бригада отримала почесне найменування імені Симона Петлюри. Її військовослужбовці нині воюють на найгарячіших напрямках фронту, продовжуючи традиції Армії УНР.
«Державу не твориться в будучині, державу будується нині», — ці слова Симона Петлюри сьогодні стали особливо актуальними.
У наші дні ім’я Симона Петлюри носять вулиці, військові підрозділи, громадські організації. Йому встановлюють пам’ятники, присвячують книги, документальні фільми та мурали. Але головне — його справа живе у сучасних українських воїнах, волонтерах, медиках, журналістах, дипломатах і всіх, хто щодня працює заради перемоги України.
«Українська нація мусить боронити своє право жити», — писав Петлюра.
Він своїм життям і своєю смертю довів: незалежність не дається назавжди. Її потрібно виборювати, захищати та берегти кожному поколінню.
Його слова, сказані понад століття тому, звучать пророче і сьогодні: «Кров, пролита для цієї мети, не засихає. Вона кличе до помсти, вона виховує нові покоління борців, вона є тим цементом, на якому будується майбутній храм волі».
Життя славетного отамана завершилося трагічно у Парижі в 1926 році від руки вбивці. Але ідея, за яку він жив, виявилася сильнішою за кулі.
І сьогодні, вшановуючи Симона Петлюру, ми вшановуємо всіх, хто не скорився. Усіх, хто в різні епохи повторював одне: Україна буде незалежною.
Пам’ятаємо нашу історію. Шануємо наших героїв. Творимо майбутнє разом!
Бібліотекар Ірина Полусмяк
